Батьківський лекторій "Сім'я: толерантність відносин"

 

Формування толерантності в дітей у родині має багатоплановий характер. Родина є тим соціальним осередком, у якому починається формування толерантності та створюється психологічна ситуація, що забезпечує його подальший розвиток. У кожній родині складається своя індивідуальна виховна система.
Під процесом виховання толерантності мається на увазі створення простору прямої чи опосередкованої взаємодії з іншими за поглядами чи поведінкою людьми, їхніми співтовариствами, інакше кажучи, співіснування різного.
Виховання дітей у родині - спеціальна педагогічна діяльність батьків, у якій реалізується функція родини із соціалізації дитини. Дослідження показують: велика частина родин здійснює виховання на низькому рівні, неусвідомлено, стихійно, безвідповідально. Дітей виховують, дотримуючись моделей поведінки власних батьків, перекладаючи виховання на школу, не знаючи, що і як треба робити.
Для того, щоби батьки могли виховувати дітей у дусі толерантності, необхідне володіння відповідними знаннями, а саме: батькам потрібно формувати систему цінностей, в основі якої лежать такі загальні поняття, як консенсус (згода), компроміс, взаємоприйнятність і терпимість, прощення, ненасильство, співчуття, розуміння, співпереживання тощо.
Необхідно, щоби батьки усвідомлювали, що толерантність - це:

• 
  
• соціокультурна основа ненасильства;

• передумова для вироблення суджень, основою яких є моральні цінності;

• особлива форма особистісного ставлення, в основі якого лежать розуміння та прийняття іншої культури й терпимість, що припускає допущення «інакомислення»;

• прояв індивідуальності людини, визнання її автономії та відповідальності за власний вибір, відкритості для духовної конкуренції, уміння критично мислити;

• витривалість стосовно несприятливих емоційних факторів, стійкість до стресу.

Виховувати толерантність у родині - значить прищеплювати повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу,  форм самовираження та способів проявів людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Виховуючи дитину толерантною, необхідно виявляти толерантність і самим батькам.
Прояв толерантності означає, що кожний вільний дотримуватися своїх переконань і визнає таке ж право за іншими. Це означає визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою та цінностями і мають право жити у світі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим. Необхідно зміцнювати дух толерантності та формувати відносини відкритості, уваги одне до одного й солідарності, сформувати готовність до дії й заохочувати в родині толерантність і ненасильство. 

Відомий педагог А.Макаренко вважав необхідним у вихованні дітей таке: батьківський авторитет; виховання дисципліни; виховання у праці; ведення сімейного господарства; статеве виховання.
Виховуючи в дитині толерантність, можна використовувати досвід А. Макаренка та його гасло: «Якнайбільше вимог до людини та якнайбільше поваги до неї». 

Сучасні  родини сподіваються, що в сімейному житті вони знайдуть емоційно-теплі стосунки, що характеризуються відкритістю, довірою спілкування, взаємною повагою. На ділі досягти цього досить непросто.
Саме тому сучасній родині необхідно здійснювати заходи для профілактики девіантної поведінки в дітей. Пропонуємо дорослим членам родини:

• уникати фізичного насильства в родині, холодності;

• виключити образи, негативні оцінки на адресу дитини, придушення її  особистості;

• не виявляти агресивної поведінки дорослими членами родини.

Джерело тут