3 грудня - Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями

 

     Щороку разом зі світовою спільнотою Україна відзначає день людей з обмеженими фізичними можливостями. Це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. 

     Україна, як і всі цивілізовані країни з високою культурою людських відносин, до таких людей ставиться, як до людей з особливими потребами, які потребують додаткової уваги суспільства. Такі люди не називають себе інвалідами, вони не вимагають до себе жалю, для них важливе лише елементарне – можливість жити, бути в суспільстві, самореалізуватися, мати доступ до гідної освіти й робочих місць.

     Проведення Міжнародного дня людей з обмеженими фізичними можливостями спрямовано на привернення уваги до проблем цієї категорії суспільства, захист їх гідності, прав та благополуччя. 

   Відзначаючи цей день, прогресивне людство засвідчує цим, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дають змогу відчувати себе рівними серед рівних.  Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо своє людське обличчя.

   Практика показує, що люди з обмеженими фізичними можливостями можуть бути і стають повноцінними й високо ефективними членами суспільства, відмінними фахівцями, соціально-активними людьми, які надихають багатьох, у тому числі й абсолютно здорових членів нашого суспільства. Усунення бар`єрів на шляху до самореалізації осіб з особливими потребами, гарантування доступу до освіти й робочих місць на сьогодні є одним із пріоритетних напрямів соціальної політики України. 

     Увага держави та милосердя, толерантність кожного з нас допоможуть спростити життя людей з обмеженими фізичними можливостями, створити майбутнє, де б люди не були виключені з соціуму через проблеми зі здоров`ям.

Джерело:https://roz.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/3-grudnya-mizhnarodnij-den-lyudej-z-obmezhenimi-fizichnimi-mozhlivostyami

1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом

 

     1 грудня світ відзначає день боротьби з СНІДом та толерантності з ВІЛ-позитивними людьми. 

     За останні роки розповсюдження ВІЛ-інфекції серед підлітків та молоді набуло характеру епідемії. 

    Безумовно, СНІД – це трагедія для всієї людської спільноти. У суспільстві ми повинні з особливим співчуттям і підтримкою ставитися до людей з ВІЛ, адже найчастіше вони відчувають себе самотніми у боротьбі зі страшною недугою.

    Сьогодні вже немає людини, яка б не чула про ВІЛ/СНІД. Багато людей в Україні вважають себе обізнаними з цього питання. Проте більшість уважає, що ця проблема – це щось далеке, що вона їх не стосується і не буде стосуватися в майбутньому. Факти доводять протилежне – кожного року фіксують все більше випадків захворювань на СНІД.

  Незважаючи на успіхи медицини, ВІЛ/СНІД все ще залишається невиліковною хворобою.

  Соціальні контакти з ВІЛ-позитивними й сьогодні супроводжуються міфами та безпідставними страхами інфікування.

  Допоки не існує вакцини чи можливості лікування, основними завданнями профілактичної роботи залишаються: 

розповсюдження інформації; 
захист себе та інших; 
розвиток поведінкових навичок.

   ВІЛ-інфекція – це одне з хронічних вірусних захворювань, викликане вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), що призводить до глибокого порушення імунної системи, яке визначають медичним терміном «імунодефіцит».

    Коли ВІЛ потрапляє в організм людини, він проникає у клітини імунної системи та руйнує їх. Перебуваючи в клітинах, вірус «маскується», тобто стає невидимим для імунної системи. Мішенню для ВІЛ в організмі людини є лімфоцити, які мають на своїй поверхні CD4-рецептори. 

   Як передається ВІЛ?

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції такі:

1. Статевий

2. Через кров та інші біологічні рідини:

при переливанні інфікованої крові або її компонентів;
при пересадці органів, інфікованих ВІЛ;

інфікування через пошкоджену шкіру або слизові оболонки людей, які контактують з кров’ю та деякими іншими біологічними рідинами людей, які живуть з ВІЛ.

3. Від матері до дитини (перинатальний):

вертикальний - під час вагітності через плаценту;
під час пологів;
горизонтальний - при грудному вигодовуванні дитини.

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ НЕ ПЕРЕДАЄТЬСЯ ПОБУТОВИМ ШЛЯХОМ:
• при дотиках, рукостисканнях, обіймах;
• через поцілунки;
• при спільному проживанні в одній квартирі;
• через посуд;
• через їжу;
• через постільну білизну, іграшки;
• через повітря (зокрема при чханні та кашлі);
• при купанні у воді;
• через ручки дверей, крани, унітази;
• через спортивне знаряддя;
• через гроші;
• при укусах комах або тварин.

Перебіг ВІЛ-інфекції

   Імунна система дорослої ВІЛ-інфікованої людини протягом перших декількох років після інфікування, незважаючи на шкоду, якої завдає вірус, працює порівняно добре. У цей час немає практично ніяких симптомів захворювання, за винятком збільшення лімфатичних вузлів та легких захворювань шкіри. Більшість дорослих людей на цій стадії захворювання не підозрюють, що вони інфіковані ВІЛ. Тільки через декілька років, коли імунна система стає слабкішою, з’являються прояви захворювання, які дають підставу запідозрити ВІЛ-інфекцію.

   Тривалий період, коли люди, які живуть з ВІЛ, почуваються добре, називають латентною, або прихованою, фазою захворювання. У дорослих людей вона може тривати до 5–8 років, а іноді й довше.

 Прогресування ВІЛ-інфекції може супроводжуватися значною втратою маси тіла (виснаженням), ураженням центральної нервової системи (ВІЛ-енцефалопатією), розвитком пухлин. Стадію захворювання, коли імунна система ВІЛ-позитивної людини є зруйнованою, називають СНІДом, а стани, які розвиваються на цій стадії, – СНІД-індикаторними.

Відповіді на часті запитання

1. Чи існує можливість інфікуватися ВІЛ побутовим шляхом?

Ні, інфікуватися ВІЛ побутовим шляхом неможливо. Всі види побутових контактів із ВІЛ-позитивними людьми не можуть призвести до інфікування ВІЛ. ВІЛ-інфекція не може бути перешкодою спільному проживанню, використанню предметів побуту, посуду та ін. Усі види побутових контактів – рукостискання, дотики, обійми є цілком безпечними.

2. Чи означають терміни «ВІЛ» і «СНІД» одне й те ж?

Ні, терміни «ВІЛ» і «СНІД» не є синонімами. ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, він викликає ВІЛ-інфекцію. СНІД означає синдром набутого імунодефіциту – це одна зі стадій ВІЛ-інфекції. В людей, які живуть з ВІЛ, не на всіх стадіях захворювання спостерігається порушення стану імунної системи, тобто є імунодефіцит. Тому не в усіх ВІЛ-інфікованих розвивається СНІД. Сучасне лікування ВІЛ-інфекції дозволяє запобігти руйнуванню імунної системи і розвитку СНІДу або сприяє відновленню імунітету. У випадках відновлення імунітету в людини зникають симптоми СНІДу, але вона залишається ВІЛ-інфікованою.

3. Чи всі діти ВІЛ-позитивних матерів інфікуються ВІЛ?

Ні, не всі діти, народжені ВІЛ-інфікованими матерями, інфікуються ВІЛ. За умови відсутності профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини ризик інфікування дитини складає 35 %. Програма профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини дозволяє суттєво знизити цей ризик. Стратегічним завданням цієї програми є зниження ризику передачі ВІЛ від матері до дитини до 1–2 %, що надасть можливість майже всім ВІЛ-інфікованим жінкам мати здорових дітей.

4. Чи існує вакцина, що може запобігти інфікуванню ВІЛ?

Ні, на жаль, не існує. Учені багатьох країн світу працюють над створенням такої вакцини. Однак ефективність наявних наукових розробок ще не доведено. Впровадження таких вакцин у практичну медицину є питанням майбутнього, а не сьогодення.

Ознайомитись із сучасним станом проблеми ВІЛ/СНІД у світі та Україні, сформувати толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованих людей і розуміння шляхів запобігання розповсюдженню ВІЛ та подолання наслідків епідемії; сформувати розуміння того, що тільки здоровий спосіб життя, їх поведінка та вчинки є гарантом запобігання ризику Ви можете на відповідних сайтах:

www.helpme.com.ua – Національна лінія телефону довіри з питань ВІЛ/СНІДу;
www.ucdc.gov.ua  – ДУ «Український центр контролю за соцхворобами МОЗ України»;
www.msmua.org  – МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні»;
www.unaids.org.ua  – ЮНЕЙДС, Об'єднана Программа ООН з ВІЛ/СНІДу.

Джерело: https://tnpu.edu.ua/news/5215/?sphrase_id=22663

Найактивніші учасники Тижня толерантності отримали солодкі подарунки

Найактивнішими учасниками Тижня толерантності стали учні 1 класу нашого ліцею. Тому в знак подяки вони отримали солодкі подарунки. Дякую вам за активність і сподіваюся на подальшу співпрацю 😉

Щороку з 25 листопада до 10 грудня проходить Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»

               Щороку з 25 листопада до 10 грудня проходить Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства».

Основне завдання цієї кампанії – привернути увагу спільноти до двох актуальних проблем: запобігання й протидії домашньому насильству та торгівлі людьми, а також активізації діяльності державних установ, громадських організацій заради захисту прав людини.

Офіційно акцію було оголошено Генеральною Асамблеєю ООН 1999 року. У знак підтримки, люди у всьому світі пов’язують помаранчевою стрічкою свій одяг. Це колір протидії насильству, що символізує світле та вільне майбутнє.

Період акції охоплює наступні важливі дати:

·  25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

·  1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;

·  2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

·3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

·  5 грудня – Міжнародний день волонтера;

·  6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;

·  10 грудня – Міжнародний день прав людини.

 

«16 днів проти насильства»  –  це нагода ще раз нагадати громадськості про існування цих проблем у суспільстві, підвищити рівень обізнаності людей щодо усіх форм насильства, продовжити процес створення недискримінаційного простору для життя, розвитку і професійного зростання кожної людини.

 

Джерело: https://vin.gov.ua/news/ostanni-novyny/51081-v-ukraini-startuie-kampaniia-16-dniv-proty-nasylstva

Фотоколаж у формі відео та конкурс віршів і пісень до Тижня толерантності

 

Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

 Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми в навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.

Першопричина – це нові вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог. У п’ятому класі кожний предмет викладає окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися в цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво.

Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все в навчанні може бути легко. Навчання – це гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.

Допомагаючи дитині, підтримуйте зв'язок з учителями, щоб ваші вимоги й вимоги вчителів до навчання були однакові.

Пам’ятайте, що в п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень чи учениця провчиться в п’ятому класі, так він чи вона буде ставитися до навчання в старших класах.

Ви повинні знати:

 1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
 2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
 3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
 4. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

5. Не слід відразу послабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі дитина звикла до контролю з Вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

Батьківський лекторій "Сім'я: толерантність відносин"

 

Формування толерантності в дітей у родині має багатоплановий характер. Родина є тим соціальним осередком, у якому починається формування толерантності та створюється психологічна ситуація, що забезпечує його подальший розвиток. У кожній родині складається своя індивідуальна виховна система.
Під процесом виховання толерантності мається на увазі створення простору прямої чи опосередкованої взаємодії з іншими за поглядами чи поведінкою людьми, їхніми співтовариствами, інакше кажучи, співіснування різного.
Виховання дітей у родині - спеціальна педагогічна діяльність батьків, у якій реалізується функція родини із соціалізації дитини. Дослідження показують: велика частина родин здійснює виховання на низькому рівні, неусвідомлено, стихійно, безвідповідально. Дітей виховують, дотримуючись моделей поведінки власних батьків, перекладаючи виховання на школу, не знаючи, що і як треба робити.
Для того, щоби батьки могли виховувати дітей у дусі толерантності, необхідне володіння відповідними знаннями, а саме: батькам потрібно формувати систему цінностей, в основі якої лежать такі загальні поняття, як консенсус (згода), компроміс, взаємоприйнятність і терпимість, прощення, ненасильство, співчуття, розуміння, співпереживання тощо.
Необхідно, щоби батьки усвідомлювали, що толерантність - це:

• 
  
• соціокультурна основа ненасильства;

• передумова для вироблення суджень, основою яких є моральні цінності;

• особлива форма особистісного ставлення, в основі якого лежать розуміння та прийняття іншої культури й терпимість, що припускає допущення «інакомислення»;

• прояв індивідуальності людини, визнання її автономії та відповідальності за власний вибір, відкритості для духовної конкуренції, уміння критично мислити;

• витривалість стосовно несприятливих емоційних факторів, стійкість до стресу.

Виховувати толерантність у родині - значить прищеплювати повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу,  форм самовираження та способів проявів людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Виховуючи дитину толерантною, необхідно виявляти толерантність і самим батькам.
Прояв толерантності означає, що кожний вільний дотримуватися своїх переконань і визнає таке ж право за іншими. Це означає визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою та цінностями і мають право жити у світі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав'язані іншим. Необхідно зміцнювати дух толерантності та формувати відносини відкритості, уваги одне до одного й солідарності, сформувати готовність до дії й заохочувати в родині толерантність і ненасильство. 

Відомий педагог А.Макаренко вважав необхідним у вихованні дітей таке: батьківський авторитет; виховання дисципліни; виховання у праці; ведення сімейного господарства; статеве виховання.
Виховуючи в дитині толерантність, можна використовувати досвід А. Макаренка та його гасло: «Якнайбільше вимог до людини та якнайбільше поваги до неї». 

Сучасні  родини сподіваються, що в сімейному житті вони знайдуть емоційно-теплі стосунки, що характеризуються відкритістю, довірою спілкування, взаємною повагою. На ділі досягти цього досить непросто.
Саме тому сучасній родині необхідно здійснювати заходи для профілактики девіантної поведінки в дітей. Пропонуємо дорослим членам родини:

• уникати фізичного насильства в родині, холодності;

• виключити образи, негативні оцінки на адресу дитини, придушення її  особистості;

• не виявляти агресивної поведінки дорослими членами родини.

Джерело тут

Притча "Цвяхи"

 Діти, перегляньте відеопритчу. Подумайте, чого вона нас навчає?

Відеопритча "Усе залишає свій слід"

 Перегляньте відеопритчу. Подумайте, який висновок варто зробити кожному?

Дітям про толерантність

 

Мультфільм "Скарлетт"

 У центрі сюжету дівчинка на ім’я Скарлетт, якій діагностували саркому Юінга (рак кісток). Щоб врятувати їй життя, лікарям довелося ампутувати гомілку, і тепер Скарлетт змушена носити протез. Через це вона відчуває себе непотрібною і самотньою, а ще вона не може танцювати. Але одного разу мама, яка вірить у свою дочку, знову одягає на Скарлетт бальне плаття і малятко перевтілюється. Вона стає тією веселою дівчиною, з якою цікаво дружити й грати.

Подумайте, яким би було ваше ставлення до дівчинки, аби вам довелося з нею бути знайомими?

Мультфільм "Тамара"

 Цей зворушливий короткометражний мультфільм розкаже про дівчинку Тамару, яка мріє стати танцівницею. Вона танцює під звуки музичної скриньки, не помічаючи нічого навкруги. Але чому так засмучується мама, коли бачить це?

Перегляньте мультфільм і дайте відповідь на наступні запитання:

- у чому особливість цієї дівчинки?

- як нам варто ставитися до таких дітей?

"Подарунок" (короткометражний мультфільм)

 Діти, перегляньте мультик. Подумайте, чого він нас навчає? Чи можемо ми стверджувати, що мультфільм формує в нас толерантне ставлення до оточуючих? Чому?

Мультик про толерантність

 

Інформація для батьків. Адаптація дитини до навчання в 1 класі Нової української школи

             Шановні батьки!

     З початком навчання в життi дитини вiдбувається дуже багато змiн. Це новi умови життя та дiяльностi, новi контакти, новi стосунки, новi обов’язки. Змiнюється соцiальна позицiя: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінився соцiальний iнститут навчання i виховання: не садочок, а школа, де навчальна дiяльнiсть стає провiдною. 

Пристосування (адаптацiя) дитини до школи вiдбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов’язаний зi значним напруженням усiх систем органiзму. Лише через 5-6 тижнiв поступово пiдвищуються та стають бiльш стiйкими показники працездатностi, у дитини спадають напруження та тривожнiсть.

Залежно вiд стану здоров’я, сiмейної ситуацiї, відвiдування чи не вiдвiдування дитячого садочка, раціональної організації занять і режиму дня, адаптацiя до школи має рiзний перебiг.

Що ж вiдбувається в органiзмi дитини в першi днi навчання?

• нестiйка працездатнiсть;

• дуже високий рiвень напруження серцево-судинної системи;

• рiзке зниження навчальної активностi;

• зниження працездатностi;

• до кiнця першої чвертi маса тiла зменшується у 60 % дiтей;

• скарги на втому, головний бiль, сонливiсть, погiршення апетиту, поганий сон;

• розлади шлунково-кишкового тракту.

Тому зараз дитині, як ніколи, важлива ваша підтримка. Це дасть можливість зрозуміти, що події, які відбуваються в її житті, дуже важливі і для батьків,  додасть упевненості, налаштує на серйозну та цікаву роботу.

Поради батькам щодо полегшення шкільної адаптації першокласника

1. Формуйте позитивне ставлення до школи.
2. Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини.
3. Виробляйте адекватну самооцінку дитини.
4. Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою, не ставте до дитини завищених вимог.
5. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.
6. Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині.
7. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
8. Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.
9. Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.
10. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона є менш успішною, ніж інші діти.
11. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
12. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині.
13. Не принижуйте дитину.
14. Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

Правила поведінки на осінніх канікулах