Як боротися з булінгом: поради для дітей

 

Булінг: 10 міфів та фактів

Існує багато міфів довкола проблеми булінгу, і деякі з них часто призводять до серйозних помилок у ставленні до булінгу, у знеціненні фактів та недовіри до свідчень постраждалого. Булінг є неприпустимим у жодній формі, і як тільки суспільство про нього дізнається, він має бути негайно припинений.

Міф 1: булінг є нормальною частиною дитинства, і варто просто ігнорувати його.

Факт:

Булінг не є "нормальним" або прийнятним у будь-якій формі, і ігнорування може не завжди призвести до його припинення. Якщо є така можливість, потерпілий має довіритись дорослій людині, можливо, це хтось із батьків, вчитель, шкільний психолог, які почнуть протидіяти булінгу. Просто терпіти – означає втратити самоповагу і залишити ситуацію безнаказанною.

Міф 2: повідомлення про булінг погіршить ситуацію.

Факт:

Можна переживати, що повідомлення про булінг може призвести до ескалації конфлікту, або що дитині, яка зазнала насильства, просто не повірять. Важливо довіритись тим людям, які готові і мають досвід протидії булінгу.

Міф 3: варто не боятись і дати здачу тому, хто залякує, це його зупинить.

Факт:

Фізичне протистояння є слабшою позицією і провокує продовження конфлікту. Соціальна реакція діє краще, коли з’являються активні учасники – дорослі, які готові протидіяти і припинити булінг.

Міф 4: діти виростають і припиняють чинити насильство.

Факт:

Найчастіше діти, які залякують, можуть вирости і стати дорослими, які знущаються або використовують агресивну поведінку, щоб отримати те, що вони хочуть. Ця модель поведінки у підлітковому віці закріплюється як успішна.

Виняток становлять випадки, коли в ситуацію булінгу втрутились відповідні органи влади, школа чи батьки і поставили під сумнів успішність даної стратегії.

Міф 5: булери такими і народилися, у них така генетика.

Факт:

Діти, схильні чинити насильство, часто переймають цю поведінку з навколишнього середовища або деколи відтворюють поведінку насильства щодо них самих. Генетика не відіграє провідної ролі у даному процесі.

Міф 6: булери шукають влади, тому що відчувають себе безсилими.

Факт:

Булери використовують агресію щоб отримати те, що вони хочуть, і часто це працює. Багато дітей на ранньому етапі експериментують з агресивною тактикою, але модифікують поведінку відповідно до впливу середовища, у якому вони виростають.

Міф 7: діти, які стають булерами, самі зазнали зловживання

Факт:

Довготермінові дослідження дуже маленьких дітей, які зазнали зловживання в дошкільному віці, показують, що вони стають скоріше жертвами, а не насильниками, які слабо контролюють свої емоції.

Міф 8: булінг є проблемою, яку повинна вирішувати школа.

Факт:

Це суспільна проблема. Школа - це просто місце, де найчастіше відбувається булінг, тому що саме там збираються діти. Дорослі встановлюють тон, який формує поведінку дітей.

Міф 9: булінг відбувається лише у школах.

Факт:

Це не так, адже булінг може відбуватися у будь-якому іншому місці. Це може бути поза школою, в коледжі, в університеті чи навіть на роботі.

Міф 10: ознаки булінгу легко помітити.

Факт:

Не завжди легко виявити ознаки булінгу, оскільки вони можуть не бути фізичними та очевидними. Емоційний, словесний та інтернет-булінг може часто залишати шрами, яких люди не побачать.

Надія Іванців, лікар - психотерапевт

Джерело: klepkainfo.com

Розгляньте зображення. Спробуйте відрізнити міфи від фактів про булінг

Інформування про булінг учнів 10-11 класів

 

Мультфільм «Жив собі чорний кіт»

Мультфільм про те, як живеться чорному коту. Через людські забобони з ним ніхто не спілкується, тому він опинився у повній ізоляції. Всьому причина – чорний колір його шерсті. Що відчуває кошеня, наскільки йому сумно і самотньо? Про це ніхто навіть не замислюється. Щоб не мати клопоту, всі його намагаються обійти десятою дорогою. Однак варто котові забруднитися у білу фарбу – ставлення до нього вмить змінюється. Перегляньте цей мультфільм та проаналізуйте, чи справедливе було ставлення інших до кошеняти? Чи розумно будувати відносини з оточуючими, ґрунтуючись на їхніх вроджених особливостях чи зовнішності?

Відеолекторій для вчителів «Зупинемо булінг. Захистимо дітей!»

 

Мультфільм «СТОП БУЛІНГ! Поради дітям»

 

Повчальний мультфільм для учнів 1-4 класів «Що робити, якщо тебе ображають»

 

Анкета для повідомлення про випадки булінгу в ліцеї

 

Якщо Ви стали жертвою булінгу, учасником такої ситуації або її свідком, повідомте про це за допомогою гугл-анкети. Перейдіть за лінком тут і розкажіть про це детально.

Як допомогти дитині адаптуватися до школи після літніх канікул — поради батькам

     

  Піднесений настрій та ейфорія в учнів з приводу початку нового навчального року тривають недовго, і їм на зміну приходить швидка стомлюваність і шкільна депресія. Психологи називають вересень найбільш кризовим місяцем для школярів. Незважаючи на те, що все літо діти відпочивали й набиралися сил, нездужання, втома й пригнічений стан - часті супутники початку навчального року. При цьому батьки інколи навіть не здогадуються про таку особливість психіки дитини, і дивуються, що після 3-х місяців канікул  діти нарікають на швидку стомлюваність, розцінюючи подібні скарги, як лінь і небажання вчитися.

      Адаптація до навантажень після тривалого відпочинку - закономірний процес, і в кожної дитини він проходить по-своєму. Так першокласникам необхідно від 1,5 до 3-х місяців, щоб повноцінно включитися в шкільне життя, п'ятикласнику достатньо одного місяця, а старшокласники долають цей етап за 2-3 тижні. Цей період характеризується не тільки труднощами психологічного характеру, але й найчастіше порушеннями загального соматичного стану дитини. При цьому, дотримуючись певних рекомендацій, можна пройти стадію звикання легко й безболісно, як для самого учня, так і для педагогів та  батьків.

7 ПОРАД БАТЬКАМ, ЯК АДАПТУВАТИ ДИТИНУ ДО НАВЧАННЯ ПІСЛЯ ЛІТНІХ КАНІКУЛ

1. 1."Літо – це маленьке життя". Для дітей ця фраза особливо актуальна. Вони сприймають час по-іншому. Три місяці для другокласника за внутрішнім відчуттям, як рік для його батьків. Причому рік насичений подіями й враженнями. Тому наберіться терпіння й не дивуйтеся, що дитина забула, як звати вчительку або як збирати портфель. Знайдіть час і в спокійній атмосфері проговоріть усі нюанси: режим дня, шкільний розклад, послідовність дій вранці та ввечері. Головне завдання – знизити стрес і зробити перехід в новий графік максимально комфортним і передбачуваним.
2. 2. Нарощуйте навантаження поступово. Якщо є можливість, варто почекати з додатковими навантаженнями. Ранні підйоми й уроки – вже навантаження для дитячого організму. Через 2-3 тижні (в ідеалі – 21 день) дитина втягнеться й адаптується до нових умов, тоді можна відновити додаткові заняття.
3. 3. Будьте уважні до дитини. Забезпечте повноцінне харчування, прогулянки на свіжому повітрі і, що дуже важливо, фізичну активність, особливо в перші тижні. Всі ці фактори допоможуть організму протистояти негативному впливу емоційного потрясіння. Допоможіть дитині знайти спосіб для розрядки, навчіть знімати стрес. Комусь допомагає ранкова зарядка і пробіжка. Орієнтуйтеся на інтерес і комфорт дитини.
4. 4. Розставте пріоритети. Не чекайте, що дитина одразу зможе встигати все у навчанні, за дві секунди впоратися з домашнім завданням і робити все ідеально. Будьте готові до накладок. Привчайте вчасно просити про допомогу, визначати першочергові завдання і жертвувати менш значущими. Будьте чуйні і не критикуйте дитину. Навпаки, оцініть будь-які її зусилля. Боріться з перфекціонізмом і прокрастинацією, тобто схильністю відкладати неприємні завдання (як в дитині, так і в собі). Краще добре, але зараз, ніж ідеально, але ніколи.
5. 5. Зберігайте спокій. Тривалий стрес часто стає каталізатором психосоматики. Тому початок шкільного року може ознаменуватися застудами, загостренням хронічних захворювань, порушенням сну, незважаючи на літнє оздоровлення. Все це елементи психологічного захисту, спроба повернути собі відчуття стабільності. Ваша увага й підтримка – найкраща допомога у цій ситуації.
6. 6. Практикуйте вечірні бесіди з дитиною. Спокійно, без поспіху запитаєте, як пройшов її день, що цікавого було в школі, як провели літо друзі. Дитині дуже важливо бачити вашу щиру зацікавленість в її житті. Допоможіть синові або дочці скласти розповідь про своє літо, щоб вони теж могли поділитися своєю історією з друзями. Спілкування з однолітками - дуже важливий фактор шкільного життя, який визначає психологічний стан дитини і її готовність долати труднощі. Цей мотиватор багато батьків марно ігнорують.
7. 7. Хваліть і діліться власним досвідом. Не варто ідеалізувати свої шкільні роки й розповідати, яким круглим відмінником ви були (навіть якщо це чиста правда). Набагато цінніше підтримати дитину й згадати, з якими труднощами ви стикалися в її віці і як їх долали.